РОБОТА З БАТЬКАМИ В ШКОЛІ
На розвиток дитини помітно впливає зацікавленість батьків шкільним життям. А тому, працюючи над вирішенням завдань цього семінару, ми будуємо невидимий ланцюжок між родиною і школою, який служить на благо усім учасникам навчально-виховного процесу.
Це спільні турботи про те, щоб усім було цікаво і затишно в школі, як у рідній домівці: вечори, конкурси, спортивні змагання, робота батьківського комітету.
А тому актуальними для педколективу є слова В.О.Сухомлинського: «Педагогічна ідея - це крила, на яких злітає педагогічна творчість.
Ідея надихає колектив, і починається найцікавіше і найпотрібніше в шкільному житті - колективна батьківська робота».
Останнім часом з тих чи інших причин школа і сім'я перебувають у стадії конфронтації. Шкільні педагоги дають негативні характеристики сім'ї, звинувачуючи батьків у такому вихованні власних дітей, у брутальному, навіть жорстокому ставленні до них. Батьки, у свою чергу, зневажливо ставляться до вчителів.
У багатьох сім'ях не вважають за необхідне звертатися до педагогів з приводу проблем, які виникають у вихованні дітей.
Сім'я і школа — потенційні природні партнери у вихованні дітей — часто виявляються реальними супротивниками, а поміж ними в постає дитина, яка вимушена пристосовуватися, лицемірити, що призводить до проявів аморальної поведінки.
Останнім часом психолого-педагогічна наука робить спроби окреслити шляхи відмови від традиційних і запропонувати нові підходи в розв'язанні проблем взаємодії сім'ї та школи, виховання дітей та підлітків.
Педагог має усвідомити: культура передбачає недоторканість родини й невтручання в сімейні взаємини. Втручатися в життя сім'ї можливо у виняткових випадках, коли нехтуються інтереси дитини, коли її здоров'я, життя, добробут перебувають у небезпеці з вини батьків або інших дорослих членів сім'ї.
Ø Школа — не рідний дім, а сім'я ніколи не замінить школи. Звідси випливає, що логіка шкільного та логіка сімейного виховання не тотожні. Розводячи виховні сфери школи і сім'ї, педагог має враховувати психологію дитинства й дорослішання дитини і, певним чином зближуючи ці дві сфери, у жодному разі не намагатися підмінити собою батьків і не інструментувати шкільне життя як життя родинне.
Ø Школа не є частиною ринкового простору, оскільки не надає послуг, не торгує крамом, не обслуговує батьків.
Ø Школа - інститут соціальний, її призначення — передавати як естафету духовні надбання людства й учити дитину жити у світі матеріальних продуктів культури.
Ø Школа вільна від батьківських вказівок і настанов в організації своєї професійної діяльності.
Ø Школа незалежна від батьків у будові життєдіяльності школярів.
Однак і шкільна, і сімейна сфери не існують ізольовано в житті дитини, яка, приходячи до школи, репрезентує світ своєї родини, умови життя, спектр соціальних взаємин, звички, манери поведінки, зрештою, рівень інтелекту.
Школа завжди прагнула до взаємодії з сім'єю. Це знаходило своє відображення в корекції сімейного виховання, у педагогічній просвіті батьків, у безкінечному обговоренні з батьками з приводу навчання і поведінки їхніх дітей, у викликах батьків до школи тощо.
Контакт з батьками як взаємодія може бути встановлений лише за умови, що обидва суб'єкти усвідомлюють: тільки спільними зусиллями можна створити умови для розвитку та виховання дитини, допомогти їй у набутті необхідного соціального досвіду.
Визначальна умова взаємодії цих двох суб'єктів - батьків і педагога - вичерпне уявлення про зміст виховної діяльності один одного.
Отже, педагог має знати, з якої сім'ї прийшла в школу кожна дитина, яка структура цієї сім'ї, у якому стані перебуває сучасна українська родина і які тенденції зумовлюють її розвиток. Це зробить взаємодію педагога та батьків учнів більш конкретною, осмисленою, результативною.
Тому пропонуємо вашій увазі:
Рекомендації щодо роботи з батьками:
• пізнати кожну дитину;
• знати, як вона мислить, відчуває, сприймає;
• вивчити характер, волю, інтереси дитини;
• вивчити особливості її організму;
• максимально зблизити сім'ю та школу на основі;
• взаємоспілкування, взаєморозуміння, взаємодопомоги.
Виховання дітей у сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Духовний вплив батьківського дому на формування особистості створюється завдяки щирій материнській ласці, любові батька, домашньому теплу, піклуванню, затишку і захисту, родинній злагоді.
В. Сухомлинський вважав, що сім'я — «джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави».
Батьки і вчителі повинні стати партнерами, активними співучасникам творчого процесу виховання учнів.
Педагогічний колектив школи ставить своїм завданням дати батькам глибокі знання виховання.
Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.